Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 905/6222/13 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Полянського А.Г.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська"на постановувід 18.12.2013Донецького апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Донецької області № 905/6222/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська"до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ДОН-ОКСІТЕХ"провизнання договору недійсним,за участю представників: позивача - відповідача -Денисенко А.С. Клєшнін Р.Є.ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.11.2013 у справі №905/6222/13 (суддя Бойко І.А), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2013 (колегія суддів у складі головуючого судді Татенко В.М., суддів Зубченко І.В., Радіонова О.О.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ДОН-ОКСІТЕХ" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору поставки від 08.10.2010 №02-10/2010.

Позивач, не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 124, 129 Конституції України, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, ст. 1, 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель", ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає, що на час укладання договору поставки від 08.10.2010 №02-10/2010, внаслідок скасування Вищим господарським судом ухвали Господарського суду Луганської області від 26.07.2001 у справі №12/91б, на підставі якої було введено процедуру санації товариства позивача, частка держави у статутному фонді Публічного акціонерного товариства "Шахта Білоріченська" перевищувала 50%, у зв'язку з чим при укладенні спірного договору сторонами не дотримано процедури, що визначена Законом України "Про здійснення державних закупівель", що свідчить про недійсність цього правочину.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

За розпорядженням в.о. Голови Вищого господарського суду України від 14.04.2014 №03-05/387, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Глос О.І., розгляд касаційної скарги у справі здійснюється у складі колегії суддів: головуючий суддя Грейц К.В. (доповідач), судді Бакуліна С.В., Полянський А.Г.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні та постанові попередніх судових інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що з 2000 року ДВАТ "Шахта Білоріченська" (ПАТ "Шахта Білоріченська" дочірнього підприємства ДХК "Луганськвугілля") перебувало у процедурі банкрутства у справі №12/91б Господарського суду Луганської області.

Відповідно до п. 5.2 п. 5 Статуту ДВАТ "Шахта Білоріченська" дочірнього підприємства ДХК "Луганськвугілля", затвердженого Міністерством палива та енергетики від 16.08.2001, державі належало 51 % статутного фонду товариства, який передався до статутного фонду Державної холдингової компанії "Луганськвугілля".

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.07.2001 у цій справі введено процедуру санації ДВАТ "Шахта Білоріченська", призначено керуючого санацією, тощо.

Внаслідок додаткової емісії акцій, передбаченої планом санації на суму 158000000 грн та їх закритого розміщення в інвестора, державна частка ДВАТ "Шахта Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" зменшилася до 25,827 %, в зв'язку з чим внесені відповідні зміни до Статуту ДВАТ "Шахта Білоріченська", затверджені протоколом зборів уповноважених/рішенням керуючого санацією № 1/2008 від 15.09.2008 та зареєстровані Лутугинською районною державною адміністрацією Луганської області 06.10.2008 за номером запису 13671050014000243.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010 скасовано ухвалу Господарського суду Луганської області від 26.07.2001 у справі №12/91б, на підставі якої було введено процедуру санації товариства позивача у цій справі.

08.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-ДОН-ОКСІТЕХ" (постачальник) та Державним відкритим акціонерним товариством "Шахта "Білоріченська" дочірнього підприємства Державної холдингової компанії "Луганськвугілля" (покупець) укладено договір поставки №02-10/2010 за умовами якого, постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар у порядку та на умовах, передбачених дійсним договором (п.1.1 договору); кількість, асортимент і ціна товару узгоджується сторонами у відповідності з умовами цього договору і відображаються в специфікаціях, накладних на кожну партію товару (п.1.2 договору); загальна сума цього договору складає 60440000,00 грн, в тому числі ПДВ 10073333,33 грн (п.2.2 договору); цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору (п.8.1 договору).

В подальшому, внаслідок реорганізації ДВАТ "Шахта Білоріченська" шляхом його перетворення, було створене ТОВ "Шахта Білоріченська".

15.12.2011 Господарським судом міста Києва у справі №55/413 прийняте рішення, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012, яким, зокрема, визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів від 19.11.2010 ДВАТ "Шахта Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля", на яких було прийнято рішення про припинення ДВАТ "Шахта Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" шляхом реорганізації в ТОВ "Шахта Білоріченська". Визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію ТОВ "Шахта Білоріченська". Визнано недійсними зміни до статуту ДВАТ "Шахта Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" в частині збільшення статутного капіталу на 158000000,00 грн, зареєстрованих державним реєстратором Лутугинської районної державної адміністрації Козаковою Н.В. 06.10.2008.

Вказуючи на незаконність введення процедури санації товариства позивача, збільшення його статутного капіталу і, як наслідок, зменшення держаної частки в ньому, зазначаючи, що сторонами спірного правочину не дотримано процедури його укладення, визначеної Законом України "Про здійснення державних закупівель", яка в цьому випадку підлягала обов'язковому застосуванню внаслідок перевищення 50% частки держави у статутному фонді ДВАТ "Шахта Білоріченська" на момент укладення договору, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору поставки від 08.10.2010 №02-10/2010, в обґрунтування якого послався на норми ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що на момент укладення спірного договору були відсутні підстави для застосування приписів Закону України "Про здійснення державних закупівель", оскільки станом на 08.10.2010 розмір державної частки акцій у статутному капіталі ДВАТ "Шахта Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" дорівнював 25,827 %.

Втім, зазначені висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними, тобто, такими, що здійснені внаслідок порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи таке.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права або охоронювані законом інтереси позивача.

В обґрунтування підстав визнання спірного правочину недійсним, позивач у справі, зокрема, зазначає, що додаткова емісія акцій ДВАТ "Шахта Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" на суму 158000000,00 грн, наслідком якої стало внесення відповідних зміни до статутного фонду товариства позивача та зменшення державної частки в ньому до 25,827 %, була здійснена в межах процедури санації, яка постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010 у справі №12/91б була визнана незаконною.

Крім того, на підтвердження викладених у позовній заяві доводів, позивач посилався на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2011 у справі №55/413, яким, зокрема, визнано недійсними зміни до Статуту ДВАТ "Шахта Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" в частині збільшення статутного капіталу на 158000000,00 грн, зареєстрованих державним реєстратором Лутугинської районної державної адміністрації Козаковою Н.В. 06.10.2008.

Вирішуючи цей спір, господарськими судами попередніх інстанцій в основу прийнятих рішень покладені висновки про відсутність підстав на момент укладення спірного договору для застосування процедури, визначеної Законом України "Про здійснення державних закупівель", оскільки у відповідності зі змінами, внесеними до Статуту товариства позивача, станом на 08.10.2010 розмір державної частки акцій у статутному капіталі ДВАТ "Шахта Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" дорівнював 25,827 %.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не надавши правової оцінки доводам позивача про незаконність та визнання недійсними внесених змін до Статуту ДВАТ "Шахта Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля", внаслідок чого є незаконним зменшення розміру державної частки акцій у статутному капіталі ДВАТ "Шахта Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" зі 100% до 25,827 %, обмежився висновком про недоведеність вказаних обставин, незважаючи на те, що позивачем у справі в поясненнях до позовної заяви обґрунтовані зазначені доводи з посиланням на відповідні рішення господарських судів.

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи аналогічні доводи позивача, вказав на їх безпідставність, оскільки укладення спірного правочину відбулось задовго до набрання рішеннями у справі №55/413 законної сили.

Втім, такі висновки апеляційного господарського суду колегія суддів також вважає передчасними, оскільки, в даному випадку, прийняті господарськими судами рішення у справі №55/413 свідчать саме про недійсність зміни до Статуту ДВАТ "Шахта Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" в частині збільшення статутного капіталу на 158000000,00 грн, а не про їх скасування або зміну, що, відповідно, має наслідком незаконність вказаних змін з моменту внесення, а не з моменту набрання законної сили рішення про їх недійсність.

При цьому, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставину, що на момент укладення спірного договору була чинною постанова Вищого господарського суду України від 07.07.2010 у справі №12/91б, якою визнано незаконною санацію позивача, внаслідок якої держава втратила контрольний пакет акцій.

Отже, висновки господарських судів попередніх інстанцій зроблені без належного спростування доводів позивача про незаконність введення процедури санації підприємства, збільшення його статутного капіталу і, як наслідок, зменшення держаної частки в ньому, що, в свою чергу, потягло за собою залишення без розгляду по суті позовних вимог в частині необхідності поширення на правовідносини сторін за спірним договором поставки вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судові акти у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2013 у справі Господарського суду Донецької області № 905/6222/13 та рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2013 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

А.Г. Полянський